Туреччина-2016. Дешево і сердито.
  
Автор:

  В цей раз Туреччина звалилася на голову, як грім серед ясного неба. Нічого не віщувало, ну, не те, щоб біди, але відпочинку на анталійському узбережжі в серпні місяці, так вже точно. Але ось такі вже часи, у світі творяться зовсім незрозумілі речі, і гріх було не скористатися «гарячою» пропозицією, полетіти в Кемер на тиждень, у чотиризірковий готель на «все включено». Потрібно зауважити, що порівняно з минулим роком, ціни на відпочинок у Туреччині, впали місцями, більше, ніж у два рази.
  Про «гарячі тури» я вже писав, щоб у них їздити, потрібно тримати гроші в кишені, а валізи зібраними, і діяти за принципом: побачив, схопив, полетів. Інакше нічого не вийде. Думати і все зважувати, абсолютно ніколи. У моєму випадку це виглядало приблизно так, в четвер вранці, ні про який Кемер, ще і думок не було, а в понеділок ввечері, вже відбувалося заселення в готель.
  У якомусь сенсі, в таких випадках, звичайно, купуєш кота в мішку. Але з іншого боку, в будь-якому випадку, якщо їдеш відпочивати в незнайоме місце, не можна бути до кінця впевненим в тому, що реальність буде відповідати райдужним уявленням. Тому доводиться довіряти власній удачі.
  Короткі збори, мінімум інформації про те, куди їдемо, а точніше летимо, і ось ми вже в запорізькому аеропорту в очікуванні чартерного рейсу на Анталію. Звичайно «аеропортом» це можна назвати, ну хіба що в десятому наближенні. Більше скидається на комунальну квартиру. У давні радянські часи запорізький аеропорт особливо не претендував на провідні ролі у самому прогресивному авіагосподарстві, тому був побудований за типовим проектом провінційного аеропорту. Все що від нього вимагалося: зал очікування, каси, стійка реєстрації та відділення видачі багажу. Ну і приміщення для супутніх послуг.
  З набуттям Україною незалежності «Запорізький аеропорт» якось непомітно став міжнародним. Виникла необхідність розміщення в приміщенні митної та прикордонної служби. Далі, більше, на нього поклали око турки, і відразу три турецькі авіакомпанії розмістили на ньому свої представництва. Так що зараз, це нагадує компактний мурашник.
Ну та Бог з ним, відстояли чергу на реєстрацію, пройшли митний і паспортний контроль, пильний митник навіть не посоромився перевірити оригінальність взятої в дорогу мінеральної води, і, зрештою, опинилися на розпеченому авіаційному поле, на якому нас чекав бувалий Airbus A320 авіакомпанії YanAir. Сфотографувалися біля трапа, розсілися по призначеним місцях, сліпий музикант зіграв на шарпеї «Прощання слов’янки» (жарт), і полетіли.
  Сам авіапереліт особливих вражень не залишив. Погода для польоту була прекрасною, жодних інцидентів не сталося. Досить буденний і повсякденний захід. Все згідно з розкладом. Як і планувалося, час польоту склало трохи більше двох годин.
  Аеропорт Анталії зустрів грамотною організованістю, при досить щільному пасажиропотоці навіть абсолютно «безмовному» пасажиру, загубитися досить складно, субтропічної екзотикою і неймовірною спекою. Невимушений паспортний контроль, прикордонник просто просканував паспорт, посміхнувся і поставив штамп. А далі на вихід у пошуках стійки реєстрації приймаючої сторони. Знову ж все спокійно, зрозуміло і без затримок.
  Кожен раз, потрапляючи за кордон, я в хорошому сенсі дивуюся грамотній і розумній організації. Черги, навіть якщо і є, рухаються швидко. Організовано, все з розумом. Навіть людині, не семи п’ядей у чолі, нескладно розібратися, що від нього вимагається. І кожен раз зтикаєшся з питанням, ну чому у нас все по-іншому.
Бажаючих відпочивати в Кемері і його околицях організовано направили в автобус, який без особливих затримок відправився розвозити мандрівників по готелях. Потрібно сказати, що до цього часу майже зовсім стемніло, тому оцінити Анталію, навіть з вікна автобуса, практично не вдалося. Дорога до Кемера проходить уздовж, між і крізь гори. Знову ж таки з-за темряви оцінити їх красу і велич не вдалося. Дорога до Кемера зайняла приблизно годину часу, після чого, власне, і відбулося знайомство з готелем, в якому нам належало прожити тиждень.
  Перше враження від готелю Himeras Beach Hotel, було, прямо скажу, не дуже. Справа навіть не в тому, що я вибагливий турист, просто речі потрібно називати своїми іменами. Я досить добре уявляю, що з себе повинен представляти чотиризірковий готель. А тут я навіть не знаю, скільки квадратних метрів «добірного турецького сала» і куди потрібно було занести, щоб цього закладу присвоїли чотири зірки.
  Не буду робити готелю антирекламу, але і рекомендувати його всім і кожному, совість не дозволяє. Про цю частину своїх вражень я тактовно промовчу. В принципі, вартість туру, загалом відповідала наданому сервісу. Відповідно і зібралася в ньому публіка. З числа тих, хто всюди шукає, як щось отримати задарма. Національний склад постійно змінюється, але за моїми спостереженнями п’ятдесят відсотків становлять турки, відсотків тридцять українці, решту – білоруси і зовсім вже зальотні європейці.
Переночувавши на голодний шлунок, з ранку вирушили на сніданок, щоб оцінити переваги місцевої кухні. Потрібно сказати, на любителя. Я, наприклад, міг їсти далеко не всі. Ну, я в Туреччині не перший раз, так що потрібно сказати, мене це не дуже здивувало. Більшість страв, або гострі, або кислі, або несолоні. Але знову ж таки, любителям східної кухні, напевно подобається.
  Після сніданку вирушили на ознайомлення з Середземним морем. До пляжу недалеко, метрів двісті п’ятдесят. Причому найближчий до готелю пляж – безкоштовний. Справа в тому, що зважаючи на «супербюждетність» готелю, лежаки і парасольки, на відведеній йому ділянці пляжу платні, та до того ж ще й не дуже близько. Тому на безкоштовному пляжі «українська діаспора» тусується з «турецької ватою». Але «турецька вата» – це окрема пісня, про це, або нижче, або, як-небудь наступного разу.
  А тепер про море. Ви вже, вибачте, але порівнювати я його буду з Егейським. Вікіпедія та інші «авторитетні» джерела стверджують, що солоність води в Егейському на 2 г/л більше. На смак, правда, не особливо помітно. Вода відрізняється за кольором. Це помітно навіть неозброєним поглядом. В Егейському, вода має смарагдовий відтінок, в Середземному – лазурний. Прозорість і щільність, теж, загалом, порівнянна. Ніяких водоростей, черепашок і крабів поблизу узбережжя не спостерігається, так і рибок, не так вже й багато. Середземноморські «шпроти» не такі агресивні, як егейські, кусають за п’яти не так активно. Температура води 28-29 градусів, так що коли температура повітря дуже далеко за тридцять, а в пік і за сорок, то навіть море практично не освіжає. Але море, все одно гідно всіляких похвал. Якщо оцінювати за десятибальною шкалою, то, щонайменше, дев’ятка.
  Якщо красу ландшафту в Бодрумі визначають примхлива форма берегової лінії і величезна кількість островів, то в Кемері, красу пейзажів визначають Таврскі гори, які оточують Кемер з усіх боків і підходять до самого моря. Навколишні види, теж гідні всілякої поваги. З цим проблем немає.
  Якщо говорити про сам Кемер, то це зовсім невелике містечко, затиснуте між горами і морем. Тиждень відпочинку з головою достатньо, щоб вивчити його вздовж і впоперек. Особливих пам’яток в ньому немає. Розвиватися він почав в кінці минулого століття, разом з розвитком курортної інфраструктури на анталійському узбережжі. До цього на його місці було якесь село, від якого залишився, наскільки я розумію, один будинок. А так крамниці, крамниці і ще сто разів, крамниці. Ну і кафе та офіси туристичних представників. Куди ж без них.
  Чим вражають вулиці Кемера, так це різноманітністю всілякої тропічної рослинності. В Бодрумі такого немає. Банани, апельсини, мандарини, лимони, гранати, маслини, інжир і багато всякого різного, чого я не знаю назви. Напевно неїстівне.
  Ну і звичайно не можна пройти повз погоди. Навіть для мене, людини, яка виросла і більшу частину життя прожила на півдні України, в Кемері, на початку серпня, прямо скажемо, спекотно. Спекотно – це не те слово. З таким я ще не стикався ніде. Температура в тіні за сорок, при цьому вологість, відсотків вісімдесят. У номері постійно працює кондиціонер. Без нього неможливо. Так от коли виходиш з номера в коридор або на балкон, повне враження, що ступив в передбанник парної.
  На пляжі можна перебувати до одинадцяти, в кращому випадку, і після сімнадцяти. Інакше, практично гарантований похід до Айболита, з серйозними опіками. Навіть в зазначені проміжки часу, засмагати потрібно вкрай обережно. Тому, якщо бути серйозним, серпень не найкращий час для відвідування цих місць.
  Трохи про різницю між егейським і анталийским узбережжям. В Бодрумі у всьому відчувалося, що це практично європейський курорт. Головна мова спілкування в готелі, в магазинах і кафе – англійська. Більшість туристів, теж з Європи. В Кемері всі продавці в магазинах говорять по-російськи, і все в ньому налаштоване для прийому туристів з Росії. За великим рахунком, Кемер є частиною «русского мира», де все буває або дешево і сердито, або дорого і понтовито. Тільки зазвичай, ні те, ні інше не буває приємним і зручним. Як приклад, в Кемері, на відміну від Бодрума, немає звичайного турецького базару, так і магазинів, де здійснюють покупки турки, я теж не бачив. У середньому ціни в Кемері в півтора рази дорожче, ніж в Бодрумі, і в два рази дорожче, ніж в Стамбулі. Ну, або, принаймні, таке моє особисте враження.
  Екскурсійна програма, яку пропонують в Кемері, значно бідніша, ніж в тому ж самому Бодрумі. Звідти набагато ближче до Ефеса, Трої або Дальяна. В Кемері пропонують екскурсії в Памуккалє, але там я вже був, шопінг в Анталії, але знаю я ці організовані шопінги, возять по різних «типу оптових» магазинах, в яких ціни значно вище, ніж в першому-ліпшому роздрібному. Можна з’їздити до Мири, щоб побачити церкву Діда Мороза (святого Миколая), але це, чесно кажучи, не по мені. Та й головне, особливих грошей на розваги не було. Тому, щоб якось скрасити тужливе існування на середземноморському узбережжі вирішили покататися на «піратському кораблі» по Середземному морю.
  Коштує таке задоволення від 10 до 15 доларів з носа, в залежності від комфортабельності яхти і «підприємливості» продавця. Ми сторгувалися за 25 на двох на «самий новий і крутий корабель». Насправді особливих відмінностей, я в них не помітив. У вартість морської прогулянки входить власне прогулянка, з трьома стоянками для купання в різних бухтах і скромний обід. Напої, як водиться в таких випадках, не включені. Пиво в барі продають по 5 баксів за півлітра. Швиденько підрахувавши, що за таку суму на батьківщині можна купити приблизно цеберку, порівнянного за якістю «бурштинового пойла», я оголосив «сухий закон». Не став жертвувати на потреби турецької пивоварної промисловості.
  З «піратського корабля відкриваються шикарні види на середземноморське узбережжя. Тільки заради них не шкода заплатити, ті самі, 10 баксів. Але що ще, дуже сильно впадає в очі, так це кількість порожніх готелів на узбережжі. В самому Кемері їх теж предостатньо, але, по-перше, вони знаходяться упереміш з заповненими, а по-друге, «ховаються» за буйною тропічною рослинністю, і сильно в очі не кидаються. А з корабля, все це видно «у всій красі», кілометрові облаштовані пляжі, на яких немає ні душі, надають досить-таки гнітюче враження.
  Звичайно, турецька туристична галузь, сильно постраждала, і боюся, буде страждати і надалі. Але, хто їм доктор, цим туркам. Нехай скажуть спасибі, своєму, улюбленому вождю, який примудрився посваритися, практично, з усіма. Так, помирився з Путіним, але я не думаю, що така дружба призведе до значних дивідендів у стратегічному плані.
  Така ось вийшла песимістична кінцівочка. Але, якщо бути чесним, торішнє відвідування Туреччини, видалося, куди більш насиченим і цікавим. На зворотній дорозі в аеропорт все-таки вдалося з вікна автобуса оцінити Анталію. Звичайне турецьке місто типу Мугли або Денізлі, тільки стоїть на узбережжі Середземного моря. Зворотний переліт, такий самий буденний, як і перший і все «Батьківщина зустрічає героїв». До нових подорожей.
  Більше цікавих історій можна знайти у моєму персональному блозі «Туризм і подорожі»


Отправить на E-mailОтправить на E-mail   Версия для печатиВерсия для печати
Комментарии(0)

Пока комментариев нет… Будьте первым кто оставит комментарий по этой теме!

или
Вы можете войти с помощью:
Войти с Facebook Войти с Google Войти с ВКонтакте